Нині, коли алюміній стає майже таким самим цінним, як раритетні вінілові платівки для аудіофілів, Росія вирішила зробити джазову імпровізацію на міжнародній сцені, збільшивши постачання цього металу в ЄС на 66% у січні 2024 року. Просто як музичний бандлер, який раптово знайшов забуту партію золотих саксофонів, Росія поставила в Європу 26 253 тонни алюмінію, заробивши на цьому 59,3 мільйона євро. Непогано для початку року, правда?

Сергій Гришунін, який, схоже, знає про трейдинг алюмінієм все, що можна знати (і навіть більше), припускає, що європейські трейдери, схоже, вирішили грати в алюмінієві фанти та запаслися металом на чорний день, побоюючись нових санкцій. Як то кажуть, краще більше, ніж менше.

Але не варто забувати про Китай, країну, де алюмінієві заводи ростуть швидше, ніж бамбук у субтропіках. Там відкрився завод "Байюньхуа" з потужністю 800 000 тонн на рік, а ще 4 мільйони тонн потужностей простоює, чекають свого часу, немов запасні гравці на лавці. Усе це добре, але є одне "але": щоб усе це щастя запрацювало, потрібна вугільна генерація, а у великих містах КНР на вугілля дивляться як на персонажа з фільмів жахів 80-х ─ зі страхом і недовірою.

Тож у цій історії з алюмінієм є і гумор, і іронія, і навіть трохи детектива. Хто знає, може наступного року ми побачимо алюмінієві скульптури в кожному європейському дворі, а в Китаї відкриється музей, присвячений виключно алюмінію. Живемо в цікавий час, чи не так?