Міжнародний фонд «Рада світу», ініційований Дональдом Трампом для фінансування повоєнного відновлення сектору Газа, опинився в глибокому юридичному та політичному безвиході. Попри те, що світові лідери та донори, включаючи президента Росії Володимира Путіна, публічно пообіцяли виділити організації загалом 17 мільярдів доларів, на рахунки структури досі не надійшло жодного цента. Як повідомляє видання Financial Times з посиланням на інформовані джерела, реальний статус та функціонал ради залишаються абсолютно непрозорими. За словами інсайдерів, Трамп ставиться до проєкту скоріше як до власного «королівського двору», тоді як на практиці фонд не зміг укласти жодного контракту щодо будівництва чи забезпечення безпеки у близькосхідному регіоні.

Ідея створення ради була вперше озвучена Трампом у вересні 2025 року в рамках спільного із прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху плану врегулювання конфлікту. У листопаді того ж року ініціатива отримала міжнародне визнання: Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 2803 року, наділивши «Раду миру» повноваженнями перехідної адміністрації Гази до кінця 2027 року, що юридично відкрило проєкту доступ до американського держбюджету. У січні 2026 року Трамп запустив роботу організації з властивою йому помпою, назвавши її «найбільшою порадою з будь-коли зібраних». Проте надмірні амбіції Білого дому одразу викликали серйозний неспокій у європейських столицях, де у новій структурі побачили пряму спробу Вашингтона створити підконтрольного конкурента ООН.

Згідно зі статутом організації, стандартне членство розраховане на три роки, але за одноразовий внесок у розмірі 1 мільярда доларів учасники можуть отримати довічне місце у раді. До травня 2026 року офіційними засновниками стали 28 держав, серед яких країни Перської затоки, Туреччина, Казахстан і Білорусь. Напередодні зять американського лідера Джаред Кушнер представив у Давосі футуристичний проєкт Project Sunrise, що передбачає масштабне перетворення узбережжя Гази на технологічний курортний та економічний хаб до 2035 року. Експерти оцінюють реальні потреби регіону в 70 мільярдів доларів на найближче десятиліття, проте спеціальний рахунок під управлінням Світового банку залишається абсолютно порожнім через небажання учасників переходити від декларацій до реальних траншів.