Експортоорієнтована економіка Німеччини задихається від зростаючого протекціонізму, слабкої світової торгівлі та жорсткої конкуренції з Китаєм. За прогнозами The Wall Street Journal, цього року зростання німецького ВВП у кращому разі становитиме скромне 1%.

Поточне уповільнення стало наслідком багаторічної стагнації. Країна стабільно відстає від решти єврозони ще з докоподібних часів: зайнятість в обробній промисловості впала до десятирічного мінімуму, а обсяги корпоративних інвестицій безперервно скорочуються з 2020 року.

Головним випробуванням для німецької промисловості стала зміна ролі Китаю. З вигідного ринку збуту він перетворився на прямого та агресивного конкурента. Китайські виробники електромобілів, верстатів та промислового обладнання тепер витісняють німецькі концерни не лише на азійських, а й на європейських майданчиках. Ситуацію посилюють експортні обмеження Пекіна на рідкісноземельні метали, які вже порушили ланцюжки постачання у машинобудуванні, автопромі та оборонному секторі Німеччини.

Зовнішній тиск наростає по всіх напрямках. Конфлікт на Близькому Сході утримує ціни на енергоносії на високому рівні, а американські тарифи б'ють за маржинальністю експортерів. Крім того, німецький бізнес наочно відчув свою технологічну залежність від США: нещодавні американські експортні обмеження на нові ШІ моделі від компанії Anthropic залишили частину європейських корпорацій без доступу до передових нейромереж.

Уряд канцлера Фрідріха Мерца намагається реанімувати економіку. Кабінет запровадив податкові пільги для бізнесу, знизив ціни на енергію та наростив бюджетні вливання в інфраструктуру та оборонний комплекс. Найрадикальнішим кроком став анонсований план підвищення пенсійного віку із 67 до 70 років.

Економісти попереджають, що цих кроків замало. Від влади вимагають глибоких структурних реформ: радикального зниження бюрократії, локалізації виробництва критично важливих компонентів для уникнення китайської залежності та кратного збільшення інвестицій у стартапи. Найбільша економіка Європи має важку боротьбу за порятунок своїх фундаментальних галузей — хімічної, автомобільної та машинобудівної промисловості.