Світовий добробут впевнено зростає третій рік поспіль, випереджаючи темпи реальної економічної активності. Як випливає зі звіту Global Wealth Report 2026 швейцарського банку UBS, лише за 2025 рік у світі з'явилося близько мільйона нових доларових мільйонерів, що еквівалентно 2680 багатіїв щодня.

Хоча накопичення капіталу заведено пов'язувати зі зростанням продуктивності та готовністю до інвестиційних ризиків, головний економіст UBS Пол Донован констатує, що величезну роль відіграє банальний успіх — опинитися в потрібному місці в період структурних зрушень. У короткостроковій перспективі основним драйвером статистики стали валютні курси. Ослаблення долара США у 2025 році механічно збільшило глобальний добробут у доларовому вираженні: зростання склало від 1,6% у Південно-Східній Азії до 17% у Західній та 28% у Східній Європі.

Попри загальне зростання, розподіл капіталу залишається вкрай нерівномірним. Понад половину всього світового багатства сконцентровано на двох ринках: США (37,5%) та Великому Китаї (18.5%). Перед Європи припадає ще 22%. Абсолютним лідером із генерації мільйонерів залишається Америка, де за рік їх стало на 440 000 більше — країна «виробляла» понад 1200 нових мільйонерів щодня. Примітно, що жоден із 56 ринків, що відстежуються банком, не завершив 2025 рік зі скороченням кількості багатих громадян.

Серед інших структурних факторів зростання аналітики виділяють великий перехід капіталу між поколіннями, збільшення частки жінок серед власників активів та нормалізацію боргового навантаження домогосподарств. Парадоксально інфляція та загальне зростання рівня життя допомогли вивести значну частину населення з категорії з найменшим рівнем добробуту.

Проте стрімке збагачення приватного сектору вже привертає увагу влади. На тлі високого рівня державного боргу в усьому світі уряди, ймовірно, почнуть шукати способи мобілізувати приватний капітал для покриття своїх витрат. Ситуацію посилюють соціальні мережі: вони зробили нерівність настільки наочним, що відчуття несправедливості у суспільстві загострюється навіть у країнах, де реальний розрив у доходах статистично скоротився.